Пам'ятайте, що літні канікули для дітей - це можливість набратися свіжих сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля дитини за межами дому у вечірній час.
Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул для учнів
Ось і розпочинаються літні канікули. Як завжди, кожен з нас проведе їх по-різному. Подорожі, екскурсії, море, гори, походи, багато друзів - все це чекає на вас влітку. Бажаємо усім гарного відпочинку, яскравих вражень, незабутніх зустрічей, захоплюючих мандрівок!
Але також закликаємо Вас завжди пам`ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований:
ØГуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.
ØНебезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.
ØПід час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня важкості.
ØПід час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину.
ØПід час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати нарікань із боку дорослих.
ØПід час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.
ØНе можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.
ØПід час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.
ØОдяг та взуття для відпочинку слід вибирати відповідно до сезону.
ØПісля контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.
Пам`ятка з техніки безпеки на літніх канікулах
1. Правила дорожнього руху
• Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;
• дорогу переходити не поспiшаючи;
• не можна переходити дорогу навскіс;
• переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини зупинитися i подивитися направо;
• якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;
• якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається.
2. Правила електробезпеки
• Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з розетки за шнур;
• категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;
• не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під напругою;
Пам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.
3. Вибухонебезпечні предмети
• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;
• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;
• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;
• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.
4. Правила протипожежної безпеки
• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;
• гра з вогнем — одна з причин пожежi;
• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки під час відпочинку на природі.
5. Правила поведiнки на водi
• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—250 С i води — не менш нiж 18—200С;
• купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;
• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;
• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;
• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;
• не забруднюйте воду та берег;
• не подавайте хибних сигналiв тривоги;
• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.
6. Правила культури поведінки (правила в громадських місцях)
• Завжди прагнiть бути культурною людиною;
• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;
• поважайте старших, не будь грубим;
• не гуляйте пiзнiше 21 години;
• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп’ютера;
• бiльше читайте художньої лiтератури.
7. Категорично забороняється
• Ходити на територiї новобудов;
• купатися без догляду дорослих;
• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;
• iздити на велосипедi, роликах, скейтах на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.
Вишиванки всього світу – святкують: 21 травня міжнародний день традиційного українського одягу
Всесвітній день вишиванки сьогодні відзначають й українці, які живуть в різних кінцях світу. Мешканців Парижу, Канади, Португалії, Бельгії, Арабських Імератів, Великої Британії, Угорщини та з десятка караїн об’єднала засновниця Всесвітнього Дня вишиванки Леся Воронюк.
14 років тому у Чернівцях, тоді ще студентка, Леся запропонувала своїм одногрупникам усім в один день одягнутися у національний одяг. Ідею підтримали, і так, за роки, свято набуло світового масштабу.
За тисячі кілометрів дівчина зібрала однодумців на онлайн зустріч та обговорення як святкують День вишиванки за кордоном
«В нас День вишиванки починається з вишиванки. Ми одягаємо її куди б ми не ішли: на роботу, на навчання, до лікаря, просто прогулятись і фото виставляємо в соцмережі», - розповіла представниця союзу українок з Бельгії Наталія Осташ.
Також, учасники святкової онлайн конфренції розповіли, що в країнах, де вони наразі живуть, поважають українські народні традиції та постійно долучаються до патріотичних заходів, які влаштовують наші земляки.
«В нас діє 14 різних громад і ми відзначаємо Дні вишиванки. Це відбувається в Стамбулі, в Бурсі, в Ізмірі. 2015 року ми влаштовуємо ходу у вишиванках, дефіле, в 2019 проводили святковий світанок у вишиванках. Майстрині вишили рушник єдності довжиною близько 6 метрів», - розповіла Олена Топча про святкування українців в Туреччині.
Цікаві факти про Європейську площу. «Переселення» пам’ятників, могил та Вежі Артинова.
Водонапірна вежапланувалася не тільки як акумулятор чистої води для водогону, а і як домінантна споруда міста, що мало амбіції стати центром губернії. Водночас, те місце, де зараз стоїть Вежа є третім, адже місцева влада не змогла викупити ділянки, що кращі для спорудження водонапірної башти: — Найвище місце у середмісті — це ділянка, де нині школа-гімназія №2. Належала вона пані Габрилович. Розуміючи свій зиск, пані поставила ціну за землю у десять разів більшу, ніж її реальна ціна. Подібна історія була й з другою ділянкою: місто відмовилося купувати ділянку у власників, які призначили космічну ціну. Тому обрали гіршу ділянку, але нею володіла міська управа.
Цікаві факти щодо башти: — Ніхто не знає, якої висоти Вежа. Її ніхто ніколи не вимірював, Оригінальні креслення Артинова ще не знайдені, а під час реконструкції в 70-х, для виконання робіт не робили проект. Особливість форми башти: її «стрункість» з боку Соборної та «пишну» форму з вулиці Грушевського. Григорій Артинов був інженером сполучення. Він будував дороги, залізницю, вокзали та залізничні водонапірні вежі! Фактично, наша вежа є модифікованим проектом водонапірної вежі, якими заправляли паровози. Але нашій вежі було надано перший цокольний поверх та навершя з годинником, що робить її єдиною «коронованою» баштою в Україні. Після Другої світової війни у Вежі жили працівники «Водоканалу».
Будинок Авраама Мар’янчикана Оводова, 22, де сьогодні знаходиться «Артинов». Він збудований за проектом архітектора Григорія Артинова на початку 20 століття під прибутковий будинок — місце, в якому надавалися в оренду квартири. Власником був Авраам Мар’янчик — купець першої гільдії, власник прибуткових будинків. По сучасному, його можна було б назвати «готельєром». За кресленнями перший поверх відводився під магазин, другий поверх — книжкові крамниці та ресторан, третій поверх — мебльовані квартири чи апартаменти.
З рестораном «Подолье» в цьому будинку, за часів Української революції 1917-1921, трапилася цікава історія: — Листопад, 1918 рік. Галицька армія у «чотирикутнику смерті». Військові у Вінниці помирають від тифу. Щоб здобути медикаменти, галичани вступають у сепаратний мир з армією Півдня Росії,. На Миколаївському проспекті (теперішня Соборна) відбувається спільний парад. А потім святкування: російські та галицькі офіцери у ресторані «Подолье» спільно з представниками британців, які є членами місії Антанти, співають спочатку «Боже царя храни», потім «Ще не вмерла України». Їхнє свято закінчилося казусом: російська делегація у повному складі покидає приміщення, а ображені галичани спалюють російський триколор — стяг висів поряд з українським і британським прапорами на вході у ресторан.
Після Другої світової війни в цьому будинку розміщувався Палац піонерів, потім — телеграф. З 1997 року будинок Мар’янчика має статус пам’ятки місцевого значення.
За 230-250 років свого існування Європейська площа неодноразово змінювала призначення: спочатку вона була межею міста, потім тут планували зробити новий ринок. А на початку 20 сторіччя тут зробили Олександрівський парк.
З появою радянської влади, у 1921 році, на площі закладається місце пам’яті — Меморіал Слави. Місце пам'яті знаходиться само собою, бо в 1919 році в Олександрівському парку відбуваються стихійні поховання: невідомо, скільки прихильників влади рад тут поховано.
Після завершення Другої світової війни Меморіал знов змінює призначення: він стає місцем поховання для червоноармійців. — Це цвинтар. Там більше ніж 100 могил. Серед них 78 рядових червоноармійців, які загинули під час звільнення міста від нацистів у березні 1944 року. Може це прозвучить цинічно, але влада «підсилювала» цей меморіал іншими могилами. Коли у Вінниці закривали православний цвинтар за Універмагом, то тіло Лялі Ратушної перенесли у сквер Козицького. Потім згадали про Петра Запорожця — соратника Леніна також поховали біля Вічного вогню. Меморіал стає всеохопним пантеоном героїв для радянської влади.
У 1970-х призначають нового головного архітектора міста — донеччанина Володимира Спусканюка. Однією з його цілей стає реконструкція Меморіалу Слави в центрі Вінниці, який влада міста хотіла відкрити до 60-річчя Радянського Союзу.
Листопад 1977 року. Дуже поспішали, дуже старалися. Була купа скарг від вінничан, які жалілися на головного архітектора — що він вирубав дерева, знущається з пам'яті героїв революції та Великої Вітчизняної війни. Однак, «паровоз йшов на повних парах», робота кипіла, але зі скульптурами ніяк не встигали до відкриття. Тому зробили тимчасових «трьох солдат». Саме їх побачили партійні чиновники на відкритті оновленого матеріалу 7 листопада 1977 року.
За різними спогадами сучасників, тимчасові «солдати» простояли близько двох місяців біля Меморіалу Слави. Потім їх перевезли на територію військової частини, де зараз діє музей Повітряних сил ЗСУ і де ці скульптури знаходяться дотепер. — На заміну їм привезли зі Львова «трьох солдат», яких ми бачимо по сей день. Як бачите зі знімків, «хлопчики» стоять не так, як у Центрі міста. Це цікавий матеріальний доказ, який підтверджує, що існує «міграція» пам'ятників.
Однак, Меморіал Слави навіть після ще однієї реконструкції у 1990-х продовжує набувати нових змістів. У 2015-му тут відкривають меморіальний знак героям Небесної сотні та загиблим героям АТО — «Фенікс», що гине, але відроджується з попелу. Поряд розмістили інтерактивну стелу, де записані біографії та обличчя героїв війни на Сході України. Меморіал з моменту заснування в 1921 році та по сьогодні змінюється — він реагує на все те, що відбувається.
Від усієї душі ми вітаємо тебе з днем народження! Бажаємо тобі завжди залишатися на такій позитивній ноті! Нехай все, про що ти мрієш, почне збуватися. Але не забувай, що до цього потрібно прикладати зусилля, адже само нічого не робиться! Рости, і залишайся повним азарту, хоробрості і натхнення! Радуй рідних перемогами! І нехай твоє серце буде відкрито для щастя, для добра і тепла. І тоді світ потягнеться до тебе, і піде тобі на зустріч. З днем народження! Нехай всі твої мрії збуваються!
День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях: свободи, демократії, поваги до прав людини, верховенства права, та враховує інтереси всіх учасників.
Відправною точкою на шляху до започаткування відзначення Дня Європи вважається Декларація Шумана, оприлюднена 9 травня 1950 року. Цей історичний документ, направлений на об’єднання під єдиним керівництвом вугільних та сталеплавильних ресурсів низки європейських держав, насамперед Франції та Німеччини, заклав підґрунтя європейської інтеграції.
Рішення щодо увічнення дати проголошення Декларації Шумана шляхом святкування 9 травня як Дня Європи прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані.
Щорічно з нагоди свята у Брюсселі, де перебувають керівні органи ЄС, а також у країнах-учасницях ЄС відбуваються офіційні урочистості.
Основна ідея загальноєвропейського Дня – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у “Європейському домі”.
Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи. Оскільки День Європи – 9 травня – збігається з Днем Перемоги, в Україні урочисті заходи проводять щорічно у третю суботу травня згідно з Указом Президента №339/2003 від 19 квітня 2003 року. Цього року День Європи в Україні припадає на 16 травня.
У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.
Відзначення Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а і за духом, історією, спільними цінностями, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації.
13 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі», якою підтверджується незворотність курсу України на європейську інтеграцію, метою якої є набуття членства в Європейському Союзі. Було також відзначено, що Україна як європейська держава, яка поділяє спільну історію та цінності з країнами Європейського Союзу, має право подати заявку на набуття членства у Європейському Союзі відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз.
З підписанням та ратифікацією у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відносини сторін почали розбудовуватися у якісно новому форматі політичної асоціації та економічної інтеграції.
Під час підписання Угоди про асоціацію 27 червня 2014 року Президентом України П.О.Порошенком та під час її ратифікації 16 вересня 2014 року Верховною Радою України було зроблено відповідні заяви, що Україна розглядає укладення Угоди про асоціацію як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети європейської інтеграції – набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.
Впродовж останніх років, а особливо з початком у 2014 році російської агресії проти України, ситуація в Україні та події навколо нашої держави займають одне з головним місць у рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. «Українське питання» регулярно порушується у заявах, резолюціях, висновках та інших документах інституцій та керівництва Європейського Союзу.
Наразі ми лише святкуємо День Європи. І в цьому теж є щось євроінтеграційне. Гасло “Ми йдемо в європейський дім” для нас означає будівництво Української держави на принципах європейської демократії та політичної культури на засадах української духовності і моралі. Лише проводячи активну політику, проявляючи самоповагу і рішучість, Україна зможе посісти гідне місце в Європі, доконечно стати європейською країною.
Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:
– формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
– ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
– популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
– залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.
Вже минув 75 рік з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Настав день, який ми сьогодні називаємо – День пам’яті та примирення.
Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.
8 травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни.
9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.
Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога. Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі 1418 днів. Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.
Біля братської могили тихо стоїмо,
І спогад приходить, мов тихе зітхання,
Пливе, наче вічність, здобута в бою
Хвилина мовчання.
Натягнуті нерви, немов тятива.
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає, і тяжко сплива
Хвилина мовчання.
І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надій, перемог , сподівання,
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання. Хвилина мовчання.
Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.
Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
День пам’яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.
Кажуть, що
дитинство досягає свого піку в дванадцять років. А скільки сьогодні виповнюється
тобі? Так-так, все правильно, з Днем Народження, з вершиною твого дитинства.
Далі будуть нові вершини: юності, зрілості, і всі вони будуть прекрасні. Нехай
найближчий рік принесе тобі всі радощі, які ти хочеш, щоб він приніс і дасть
тобі стільки світла радості, скільки ти бажаєш.
Від щирого
серця вітаю з 12-річчям!!! Нехай буде веселим і радісним життя, нехай хорошими будуть в школі
оцінки, нехай вірними і чуйними будуть друзі, нехай в сім’ї буде розуміння з
батьками і щастя. Бажаю ніколи не хворіти, багато веселитися і домагатися
великих успіхів!
Нехай твої
бажання збуваються, легко виходить задумане і заплановане, а в житті будуть
тільки позитивні відчуття і події!
Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди об’єднуватиме всіх одним спогадом, однією біллю, тривогою, печаллю, надією.
Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль. Слово це стало символом горя і страждань покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.
Чорнобиль… Це назва великого районного центру, що розташоване за 130 кілометрів від Києва. Його назва походить від назви гіркого полину чорно билки. Засноване місто було ще за часів Київської Русі. Чорнобиль дав свою назву і потужній атомній електростанції. Будівництво електростанції було розпочато 1971 року. 1983 року вже працювало чотири енергоблоки.
Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф. Чорною плямою на нашій блакитній планеті стала трагедія Чорнобиля.
До аварії у цій зоні проживало близько 110 тисяч чоловік і 13 тисяч – у районному центрі Чорнобиль.
Ця страшна трагедія сталася вночі з 25 на 26 квітня о 1годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спокійно спали. Над 4-м реактором Чорнобильської атомної станції пролунав вибух, розірвавши нічну тишу.
Це була трагедія не тільки України, а й для всього людства. Найбільшому радіоактивному забрудненню піддалися області України, Білорусі, Росії. Це території з населенням 7,1 млн. осіб, із них 3 млн. дітей.
Слово «радіація походить від латинського слова «радіус», що означає «промінь». Тобто те, що рухається у просторі як промінь світла.
Аварія на Чорнобильській АЕС, смертельне полум’я зловісної пожежі освітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Вони ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.
Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум'я розірвало нічну темряву.
У ту ніч на зміні перебувало 90 чоловік. Ці люди героїчно, чесно виконували свій громадянський обов’язок. Перебуваючи у зоні високої радіації, вони робили все, щоб зупинити пожежу, урятувати станцію.
Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Кибенюка. Вони ринули у вируюче полум'я - у смертельну радіацію не за наказом командира, а за наказом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе , хоча добре усвідомлювали небезпеку.
Вогонь усе лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант Правик по рації передав виклик № 3, за яким усі пожежні машини Київської області негайно вирушили до Прип'яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Л. Телятников. З неймовірним тріском палала величезна гребля покриття над машинним залом і допоміжним корпусом. Киплячий бітум пропалював чоботи» бризками осідав на одязі, в'їдався у шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки і болю. Ось такі тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість із них загинули майже відразу.
О 4 год. 50 хв. пожежу було локалізовано. Опромінених пожежників відвезли у Москву. Московські лікарі з допомогою американського лікаря доктора Гейла провели операції з пересадки кісткового мозку. Але й це не допомогло. За 20 кілометрів від Москви на Митинському цвинтарі поховано 33 українці.
Вони навічно заснули на новому підмосковному цвинтарі. Скромні плити з червоними зірками нагадуватимуть нам і майбутнім поколінням Героїв Радянського Союзу лейтенанти: Володимир Правик, Віктор Кибенок та сержанти Микола Ващук, Володимир Тишура, Василь Ігнатенко, Микола Титенок.
Герої Чорнобиля відомі всьому світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки. Суворий екзамен отримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики, спец. Частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони та міліції.
Усі діяли героїчно, самовіддано.
За вікном весна… А на території Чорнобиля все було уражене невидимою чорною хворобою. Поля, луки, ліси, озера, ставки, річки. Дичавіла родюча земля, стежки заростали бур’янами, одиноко стояли будинки без своїх господарів.
Ніхто не споживав тих гірких плодів, що висіли на гілках, гнучи їх до землі. Ніхто не ходив до лісів за грибами та ягодами. Усі залишали рідні місця, домівки, могили своїх рідних.
На території України понад 400 тисяч жителів були змушені залишити свої домівки. Понад 10 млн. людей нині проживає на радіаційно забруднених територіях.
Офіційна довідка (середина травня 1986 року). Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь; виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій; втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла, 10400 приватних будинків.
Горе впало не тільки на Україну. Воно торкнулося Росії та Білорусі. Замертвіло тоді багато водойм. Дніпрова і Деснянська вода стала забрудненою.
Через багато років після аварії Чорнобильська зона стала унікальним природним заповідником. Сюди повертаються рідкісні тварини. Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, іноземним туристам дозволено фотографуватися на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.
Минули роки після трагічної аварії. Але й зараз б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідно землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю!
